Публікація в Scopus – як відбувається?

0 переглядів
  1. Публікаційний процес: особливості етапів
  2. Як дізнатися, чи внесено статтю в базу?

 

Публікація в журналах Scopus – відмінна можливість себе показати. З професійної точки зору, звичайно. Процес служить трампліном для таких благ, як допуск до захисту дисертації і отримання грантів. Це прямий шлях до визнання, спосіб познайомитися з однодумцями і розширити власні горизонти.

Але. Звичайно, є певне «але», яке не оминуло і наукову сферу. Та все це стає можливим, тільки якщо публікація відбулася і спричинила бажаний ефект. Це складний, багатоетапний процес, що вимагає часу і зусиль.

 

Публікаційний процес: особливості етапів

 

Переконання – головне написати хорошу статтю, а далі все піде як по маслу – помилково.  Якщо у вас на руках відмінний дослідницький матеріал, в якому ви повністю впевнені, не спокушайтеся. Все тільки починається.

  1. Перший етап – рецензування. Рецензенти є науковими світилами з авторитетом, статусом, власними принципами і певним рівнем завантаженості. Вони можуть не так високо оцінити якість і відповідність вашої статті, як хотілося б. Результат – в 90% випадків доопрацювання. І повірте, це не найгірший варіант у порівнянні з рецензією, висновки якої «забраковують» статтю повністю.
  2. Друга стадія – безпосередньо публікація. За аналогією зі стандартними журналами кожен текст проходить коригування та оптимізацію під технічні параметри. Тобто, редактора на власний розсуд уріжуть, виправлять, відформатують, змінять матеріал (в межах розумного, звичайно, і з урахуванням авторських прав). Вони повністю мають на це право, бо недарма їх журнал вважається одним з найавторитетніших в світі і саме ви його вибрали.
  3. Третій етап – просування. Помилково вважати, що прийняття рукопису до публікації дозволяє видихнути. Почасти це так. Але, як і в будь-якій сфері, недостатньо просто створити щось прекрасне, потрібно ще донести важливість розробки в маси.

 

У широкому сенсі просування починається ще на етапі підготовки статті (головне не перестаратися, щоб конкуренти не присвоїли ідею). Завершується? Так, мабуть, ніколи.  Якщо ваше місце дійсно в науці. І до того ж приємно, коли наукова стаття цитується, ставиться в приклад. Чи не так?

 

  1. Четверта стадія – моніторинг. Це спостереження за реакцією оточуючих, викликаним ефектом і резонансом, думкою професіоналів, досягненням бажаного ефекту. Адже будь-яка наукова стаття пишеться з метою донести свої ідеї, допомогти практиці, доповнити теорію корисним матеріалом (зрештою, так було задумано з самого початку).

 

Це основні, але не єдині етапи.  Не можна ігнорувати стадію наукових комунікацій. Автор статті отримує нові знайомства, обмінюється думками, розкриває перспективи, бере участь в наукових заходах по просуванню свого контенту, знаходить можливості фінансування для досліджень. Але тут вже кому як пощастить.

 

Не варто забувати, що публікація в індексованих Scopus журналах, це шанс, а не гарантія успіху. Однак «сила в ногах йде».

 

Як дізнатися, чи внесено статтю в базу?

Актуальне питання. Особливо для новачків, які звернулися до сумнівних посередників, заплатили гроші і впевнені, що гарантували собі потрібний результат. Як би не так.  Довіряй але перевіряй.

Питання термінів не має точної відповіді. Приблизно на публікацію наукової статті з технічних і природничих дисциплін потрібен час від двох місяців, в гуманітарних сферах – від трьох місяців. Верхній ліміт може досягати півроку.

Єдиний спосіб отримати достовірну інформацію про те, чи внесено статтю в наукометричну базу Scopus – регулярний її перегляд. Складність і небезпека полягають в тому, що перелік проіндексованих журналів постійно змінюється. Там, де вчора колеги успішно публікувалися, сьогодні вже можна зіткнутися з труднощами. Або просто отримати публікацію, але не там.

В середньому опублікована в Scopus стаття залишається на сайті протягом від півтора до трьох років. При цьому пік читання доводиться на перші два місяці. Саме в цей період спрацьовує так званий фактор новизни. Для природничих наук характерний низький відсоток скачування статей, але високий показник цитування. Зі статтями на гуманітарні теми все навпаки.

 

Доступ до міжнародного індексу наукового цитування платний. Це досить дороге задоволення, яке вченому як відокремленій одиниці часто недоступне або просто невигідне. Як бути?

 

  • Навряд чи ви дієте в науковому співтоваристві самі по собі. А у більшості організацій, включаючи авторитетні навчальні заклади, є ліцензійні доступи до такого індексу.
  • Якщо цей варіант не про вас, завжди є спеціалізовані компанії і суб’єкти, які надають таку послугу за певну, але більш доступну плату. У цьому ключі важливий фактор надійності. Звертайтеся до партнерів по рекомендації і обов’язково дізнайтеся інформацію про терміни дії ліцензії.
  • Автор наукової статті може проявити ініціативу і особисто дати запит до редакції журналу про надання підтвердження публікації. Таким форматом не варто нехтувати і не потрібно соромитися. Більшість журналів йдуть назустріч, а деякі самостійно виявляють таку ініціативу. Чекати доводиться не менше двох місяців з моменту публікації. Підтвердження буває, в тому числі, і у вигляді скріншотів.

«Вітчизняний сегмент б’ється за сам факт публікації в Scopus, в той час як зарубіжні представники наукової спільноти вже давно б’ються за цитування».

 

Близько третьої частини наукового співтовариства є вченими, котрій не публікуються взагалі.  Це так звані «чисті» читачі, що не цитують, і не публікуються, але яким цікаві публікації інших авторів з практичної точки зору. Також в цю категорію входять студенти та викладачі. Висновок такий: публікація – хоч і складний процес, але важливий. Саме ваші ідеї і напрацювання можуть бути орієнтиром і допомогою «світилам» науки і практики.

Всего комментариев: 0

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован.

Вы можете использовать следующие HTML тэги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>