Що таке есе та як його правильно написати? 🔔

За фактом вимоги до написання есе мінімальні – розкрийте тему та не забудьте поставити заголовок. Але у цьому й основна складність. Свобода творчості може занести не в той степ. Ми пропонуємо разом розібратися в порадах та нормах, розберемося, що доречно, а що – ні. До речі, вміння писати есе – дуже корисна навичка в дорослому житті. Приступимо до справи.

Що таке есе?

Есе – це невеликий твір у прозі, нарис наукової проблеми у ненауковому стилі. Для студентів – самостійна творча робота. А ще це окремий літературний, критичний, історичний, прозовий жанр, за допомогою якого автор:

трактує приватну тему,
створює вільну композицію,
передає особисті враження та думки,
аргументує докази у вільній і часто парадоксальній формі.

Есе входить у групу наукових праць, але стоїть у цій лінійці дуже відокремлено. Своєрідний жанр, нічого не скажеш. Від цього лише цікавіше.

Розібратися у понятті допоможе походження слова. Таке гарне звучання – з французької буквально перекладається як спроба, нарис. А якщо копнуть ще глибше в латинське коріння – зважування. Суть передається чудово. Есе як своєрідна «проба пера» допомагає зважити та викласти думки на тему.

Структура есе

В есе трикомпонентна структура – вступна, основна та заключна частина. Нічого нового. Але на змісті цих елементів загостримо увагу.

Вступ. Потрібно пробудити у читача зацікавленість, захопити, продемонструвати, що далі йтиметься про важливе та потрібне. У вступі автор формулює проблему і доносить її суть, виявляє власні емоції та переконує читача у важливості питання.
Основна частина. Проблема розглядається з різних точок зору, зокрема з історичного аспекту. Автор стверджує, пояснює, наводить приклади, аналізує, висловлює підсумкове судження, формулює висновки. Ці завдання хіба що умовно поділяють основну частину на підпункти. Звичайно, вони повинні слідувати логічно, один за одним.
Висновок. Підсумкова частина об’єднує всі висновки в одну останню думку і допомагає читачеві дійти логічного результату прочитаного, осмислити аргументи, сформувати власну думку – так чи ні, а може навіть спонукати продовжити дискусію.

Зверніть увагу! Якщо студент пише ефектно, важливо запам’ятати таку деталь. Мета вступної частини – викликати інтерес. Ціль основної частини – аргументувати. Мета висновків – підвести до цінності та значущості порушеної проблематики чи питання, спонукати автора до роздумів та переосмислення.

Класифікація есе

За змістовним наповненням есе бувають аналітичними, оповідальними, описовими, рефлексивними, зіставними, критичними та іншими. Перший та останній вид із цього переліку можна назвати пріоритетними для наукових праць. Тобто, описуємо ми у школі, а в університеті вже передбачається вміння мислити, аналізувати та критикувати. Літературна форма як критерій дозволяє класифікувати есе на такі види:

нотатки,
лист,
нарис,
рецензія,
сторінка щоденника,
лірична мініатюра.

Студентам задають переважно рецензії, нотатки та нариси. Хоча впливає і дисципліна, і факультет. Майбутні філологи, літературознавці та багато інших, не сумнівайтеся, випробовують кожен варіант. За змістом виділяють історичні, художні, публіцистичні, літературно-критичні, духовно-релігійні, філософські есеї. Незважаючи на такий розмах класифікації, всі вони мають схожі, ніж відмінні риси.

Правила написання есе

Ми вже згадали про мінімум правил. Але підкреслимо важливі аспекти, без яких нікуди:

Заголовок. Чіткий, ємний, точно відповідний темі та змісту.
Логічна послідовність, внутрішня структура.
Унікальність та авторський виклад. Есе має пройти перевірку на Антиплагіат.
Наближеність до легкого, розмовного стилю, але без жаргонізмів і просторіччя.
Грамотність. Це стосується всіх аспектів, включаючи точні фактичні дані, пунктуацію.
Оформлення та форматування відповідно до вимог кафедри.
Предметна аргументація, велика кількість аргументів, висновків, прикладів, життєвих ситуацій.
Чітка суб’єктивна позиція автора, його думка, оцінка, аналіз.
Відповідність здоровому глузду та реаліям, відсутність фантазійності та протиріч аксіомам, тобто тому, що достовірно встановлено наукою та запереченню не підлягає.

Зверніть увагу! Зайві службові деталі в есе ні до чого. Передбачається, що воно адресоване вже підготовленому слухачеві чи читачеві, який розуміє, про що йтиметься. Значить, сміливо можна наголошувати на розкритті нового, без довгих вступів і роз’яснень.

Помилки під час написання есе

Головні помилки в есе – розмита думка автора та нечітка тема. Мається на увазі текст, в якому настільки широке охоплення міркувань, що просто загубився логічний ланцюжок і зв’язок. Суб’єктивізм необхідний, але не настільки, щоб забути про наукову проблему.

До рейтингу провалів входить неунікальність. Переписати чужі думки, хай навіть своїми словами не комільфо. Потрібно виявити індивідуальний підхід. У цьому жанрі як ніде важливо чинити саме так. І не варто боятися, що в есе майже необмежені можливості творчості. Це найкращий формат сказати своє слово.

Помилка – використовувати неактуальні дані та застарілі аргументи. Не наводити прикладів і реальних випадків. Тобто, просто викладати сухі факти, вставляючи фрази серії «я думаю, і я переконаний». Чому це передує? Наприкінці – чим довести? Рухайтеся у такому ключі.

Невеликий об’єм для есе – це від 3 до 7 сторінок комп’ютерного тексту.

Що ж робити, якщо немає ідей та натхнення? Наша команда «Інформ-Сервіс» таких проблем не знає. Ми закохані у свою справу та з радістю підготуємо потрібний саме вам результат! Вже майже 20 років ми є головними помічниками студентів.