Дипломна робота не з’являється з «ні звідки». Основою її написання є копітка праця, певний алгоритм дій та методологія, незважаючи на те, що написання студентських робіт — це про творчість. Сьогоднішню статтю буде присвячено методології. Остання є сукупністю наукових інструментів та підходів, які дають можливість співвідносити дані дипломного дослідження з існуючими фундаментальними положеннями. Іншими словами, методологія є тим, за допомогою чого ми демонструємо, як розглянули обрану тему та провели дослідження.
Значення та роль методів дослідження у дипломній роботі
Методом є практичний або тактичний прийом, який дозволяє набувати знань у певній галузі, удосконалювати вже наявні навички, закріплювати вміння та збирати інформацію з певної теми. По суті метод є способом досягнення мети дипломної роботи. Тобто спосіб дипломної роботи:
- дозволяє знайти істину щодо того чи іншого явища;
- дає можливість правильно зрозуміти проблему та визначити шляхи її вирішення;
- забезпечує можливість дати пояснення ситуації, що склалася, певним підходам тощо;
- дозволяє спростувати чи, навпаки, підтвердити існуюче наукове припущення, що є предметом ВКР.
Зв’язок методів дослідження з поставленими цілями та завданнями роботи
Перш ніж почати збирати релевантну інформацію для підготовки тексту та розпочати формування списку літератури, її опрацювання та написання самої дипломної роботи, студент визначає мету дослідження. Адже без неї все інше не представлятиме цінностей і буде, по суті, набором хаотичних рухів, які ні до чого не приведуть та не дозволять сформулювати логічні висновки. Щоб рухи були цілеспрямованими, формується послідовність завдань, які потрібно вирішити. А шляхи їх вирішення є методами.
Методологія обов’язково вказується у вступі, після абзацу із завданнями та цілями. Причому ці пункти мають відповідати змісту основних розділів. Тобто неприпустимо просто скопіювати цей фрагмент з іншої роботи – унікальність викладу залишається обов’язковою умовою.
Основні типи методів дослідження
Що стосується класифікації способів, то тут підходи можуть бути різні. Розглянемо деякі з них. Отже, філософський підхід дозволяє виділити такі групи методів:
Не знаєш, з чого почати?
Звертайся по допомогу!
- Універсальні. Ці методи характеризують людське мислення загалом і застосовні в усіх галузях пізнавальної діяльності (з урахуванням їх специфіки).
- Загальнонаукові. Характеризують хід пізнання у всіх науках. Їхньою об’єктивною основою є загальнометодологічні закономірності пізнання, які включають і гносеологічні принципи.
- Спеціальні. Ці методи можна застосовувати лише у межах окремих наук.
Також методи дослідження можна розділити на емпіричні та теоретичні. Визначимо суть кожного їх. Почнемо з емпіричних методів.
Метод | Суть методу | |
1 | Спостереження | це метод, за якого відбувається пряма реєстрація подій свідками. Найчастіше використовується у соціології, біології. У першому випадку головним об’єктом спостереження є поведінка окремих людей та соціальних груп, а також умови їхньої діяльності. У другому – зміни, реакція на різні впливи на предмет. |
2 | Моделювання | це метод дослідження різних явищ та процесів, вироблення варіантів управлінських рішень. Моделювання ґрунтується на заміщенні реальних об’єктів їх умовними зразками, аналогами. Методом моделювання описуються структура об’єкта (статична модель), процес його функціонування та розвитку (динамічна модель). |
3 | Експеримент | це метод дослідження, у ході якого об’єкт вивчається у доцільно вибраних чи штучно створених умовах накопичення даних, основі яких можна зробити висновки. |
4 | Аналіз | метод полягає у процесі «розкладання» об’єкта дослідження деякі складові. Після цього відбувається детальне вивчення даних компонентів, без урахування їх взаємозв’язків та взаємовпливів. |
5 | Опис | метод використовується для опису характеристик популяції або явища, що вивчається. Він не відповідає на питання про те, як/коли/чому виникли показники. Швидше це стосується питання «що» (які характеристики сукупності чи ситуації, що вивчається?). |
Що ж до другої групи – теоретичних методів, всі вони представлені такими методами, як:
- Аналогія – це спосіб, за яким на підставі подібності предметів за одними ознаками робиться висновок про їх схожість за іншими ознаками.
- Абстрагування – метод, що дозволяє переходити від конкретних питань до загальних понять та законів розвитку. Зміст методу полягає у суттєвому відволіканні від несуттєвих властивостей, зв’язків, відносин, предметів і одночасному виділенні, фіксуванні певних сторін цих предметів, цікавлять дослідника.
- Індукція – можна визначити як метод переходу від знання окремих фактів до знання загального (аналіз фактів).
- Дедукція – метод переходу від знання загальних закономірностей до окремого його прояву (аналіз понять).
- Класифікація – це сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань та їх зв’язків між собою.
При виборі методів дослідження слід орієнтуватися на тему роботи та спеціальності, оскільки наведені вище приклади — це лише частина доступного студенту арсеналу методів.
Приклади методів дослідження у різних галузях гуманітарних та технічних наук
Для кращого розуміння того, які методи підходять для тієї чи іншої частини ЗКР, наведемо кілька прикладів.
Приклад 1
Тема – Технології «чорного піару» у політичних процесах сучасності
Мета – визначення сутності, функцій, сфер прояву, засобів впровадження та соціально-політичних умов розвитку «чорного піару» при формуванні політичних процесів та політичної сфери України.
Завдання:
- дослідити сутність, поняття, еволюцію та основні фактори розвитку «чорного піару» та його складової як елемента політичного процесу;
- здійснити критичний огляд сучасних досліджень із проблематики «чорного піару» у політичних процесах;
- проаналізувати основний політичний зміст “чорного піару” як системного елемента політичних процесів.
Методи:
- Базовими методологічними підходами є інституційний та неконституційний підходи, які дозволили проаналізувати інституційну природу та основні причини використання чорного піару при розвитку політичних інститутів до та після виборчого процесу.
- Допоміжним фактором стало використання соціологічного та політико-психологічного підходів, які застосовуються для пояснення політичних дій суб’єктів виборчого процесу з точки зору їх соціально-політичних характеристик: посади, соціальних ролей, статусу, престижу.
- Основними у межах дослідження є використання системного та структурно-функціональних підходів.
Приклад 2
Тема – Адміністративно-правове регулювання діяльності за посередництвом у працевлаштуванні моряків за кордоном
Мета – комплексне науково-теоретичне дослідження сучасних проблем, що стосуються адміністративно-правового регулювання посередництва у працевлаштуванні за кордоном, комплексний аналіз на підставі чинного законодавства: адміністративно-правового режиму ліцензування виду діяльності, механізму його правового регулювання, компетенції органів державного регулювання , особливостей ліцензійного контролю, а також розробка пропозицій щодо удосконалення законодавства, що вивчається
Завдання:
- охарактеризувати етапи формування адміністративно-правового регулювання посередництва у працевлаштуванні за кордоном;
- розкрити поняття «адміністративно-правове регулювання посередництва у працевлаштуванні за кордоном»;
- сформулювати поняття «діяльність за посередництвом у працевлаштуванні за кордоном»;
- визначити правову природу ліцензування та охарактеризувати його багатоаспектну сутність;
- визначити нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном.
Методи:
- Для досягнення поставленої мети використано загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
- Діалектичний метод пізнання правових явищ дав можливість вирішити поставлені завдання щодо аналізу сутності адміністративно-правового регулювання діяльності за посередництвом у працевлаштуванні моряків за кордоном.
- Застосування системного методу дозволило сформулювати основні поняття та категорії.
Як ви бачите, просто перераховувати методи переліком не прийнято. Їх красиво «вкручують» у текст роботи.
Помилки при виборі та застосуванні методів дослідження
Незважаючи на те, що методологія – відносно простий елемент введення ВКР (якщо порівнювати її з визначенням предмета, об’єкта тощо, то останній набагато більш незрозумілі в плані визначення), студенти дуже часто припускаються помилок при її формулюванні. Найчастіше зустрічаються такі помилки:
- копіювання методології з чужих робіт на таку тематику. Як приклад та основи це може мати місце, але простий копіпаст у будь-якому випадку недоречний, адже методологія безпосередньо пов’язана з метою та завданнями конкретного дослідження, а ще до неї пред’являються ті ж вимоги до унікальності, що й до інших частин роботи;
- відсутність конкретики та наповнення роботи теорією. Просте перерахування того, які методи існують, і в чому полягає суть кожного з них, нікого не цікавить. Має бути “прив’язка” методу до роботи, до того, як саме був використаний той чи інший метод при написанні дипломної;
- згадка у роботі “базових” методів лише заради кількості. У вступі роботи слід зазначати лише ті методи, які були реально використані при викладанні думок у процесі написання роботи.
Написання дипломної – досить непросте завдання, у процесі виконання якого студенту доводиться згадувати всі навички та вміння, щоб правильно визначити мету та завдання дослідження, сформулювати предмет та об’єкт, оформити список використаних джерел тощо. Щоб реалізувати такий проект часу, доведеться витратити чимало. Для людей, які не готові до цього, найкращою ідеєю буде замовити дипломну роботу у спеціалістів нашої компанії. Вони обов’язково виконають усе на високому рівні.
- Скільки методів має бути використано під час написання дипломної роботи?
Конкретної кількості методів, які треба використати, немає. Все залежить від особливостей дипломної роботи, її теми, мети та завдань.
- Опис методів має бути унікальним чи ні?
Так, до цієї частини дипломної роботи висуваються такі ж вимоги, як і до інших елементів диплома.
- Яким має бути обсяг методології?
Вимоги до цієї частини зазвичай не визначені, але оптимально виділити для цього приблизно 1 сторінку друкованого тексту.